Вперше школа виникла в селі в 1862 році. Єдиною освіченою людиною тоді був священик. Школа містилась в селянській хаті. Навчались тільки хлопці 8-9 років. Школа носила назву церковно - парафіяльної. Відвідували її діти з чотирьох сіл - Хворостова, Руди, Комарова і Пилюги. Усі учні, які відвідували школу, були поділені на три групи за об'ємом своїх знань. Навчання тривало цілий день. З чотирьох згаданих сіл навчалось 50-60 учнів на загальне число 600-700 дворів. Навчання в школі проводив брат сільського священика Панас Жаганович.
В 1895-96 навчальному році в церковно-парафіяльній школі в с. Хворостів навчалось 47 хлопчиків. Законовчителем і завідувачем школи був священик Ксенофонт Ігнатович. Він був також членом правління Мелецького духовного училища. Вчителем у школі працював Афанасій Ігнатович, отримуючи жалування 80 рублів у рік. Всього на школу держава асигнувала 100 рублів у рік. Школа в с.Хворостів у 1897 році відзначалась як одна з найкращих у Володимир-Волинському повіті по виховній та учбовій частині, а завідувач школи К. Ігнатович за відмінну працю по впорядкуванню школи нагороджений від Синоду Біблією. При школі було організовано церковно-співочий хор.
В 1895 році в селі стався великий пожар. Згоріла вся західна і південна частина села. Вогонь знищив 150 селянських господарств. В тім числі згоріла і селянська хата, де була розміщена школа. Навчання навіть в тій формі, що проходило раніше, перестало існувати.
Лише в 1901 року в селі за кошти громади було збудоване шкільне приміщення на дві класні кімнати, де було відновлено навчання церковно - парафіяльної школи, яка перебувала під контролем місцевого священика.
В часи австро-угорської окупації навчання було припинено. В школі квартирувалась військова жандармерія.
В 1922 році в Хворостові почала працювати державна початкова школа.
В 1929р. керівником школи був призначений Федорович Василь Кесерович. Він походив з кубанських чи донських козаків, втік від більшовиків в Польщу, оволодів польською мовою, мав якусь освіту, тому міг бути вчителем.
На той час в школі було 4 класи, а класна кімната тільки одна. Тому доводилось наймати ще одну кімнату в селян, в кого була більша і краща хата. Так, певний час орендували хату в Соловея Мартина, потім в Головенчихи, пізніше в Товкача Тараса.
Якою була орендна плата за кімнату, не знаємо, але держава йшла на такі видатки. Тепер вже в школі було дві класні кімнати (одна власна, друга орендована), в яких навчалось по два класи. Добавились і вчителі. Спочатку під керівництвом Федоровича працювала вчителькою пані Славка, а з 1936 по 1939 рік - пані Казя. Обидві польки. Навчання велося польською мовою. Були також уроки української мови, які чомусь називалися руськими, на яких читали і писали по-українськи. Ще українською мовою викладалася релігія, урок якої один раз в тиждень, в суботу, проводив священик православної церкви, бо всі учні були з православних родин.
Поступово Польський уряд почав робити тиск на православ'я, заохочував до переходу в греко-католицьку конфесію, але прямого насильства не було. Проте, керівника школи Федоровича, який був православним, в 1939 році зняли з посади й перевели простим вчителем в село Новосілки, де закінчувалось будівництво семирічної школи, яка так і не була добудована.
На керівника школи прислали католика, Меллера Романа Йосиповича, який мав ще якесь німецьке коріння.
Перше вересня 1939 року було першим і останнім днем навчання в польській школі.
Почалася Друга світова війна. На Польщу напала гітлерівська Німеччина і через два тижні Польщі не стало. В село прийшла радянська влада.
Керівником школи так і залишився поки що Меллер, ще появилось кілька вчителів і навчання почалося на рідній мові, хоч кваліфікація педагогічного складу школи була дуже низькою.
Життя йшло своїм порядком, планувалися нові досягнення в освіті. Була перспектива відкрити п'ятий клас. Але цього не сталося. 22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз і через кілька днів після початку війни у нас вже порядкували німці.
Влітку 1944 року Червона Армія визволила наш район і школа вступила в свою нову епоху.
В 1944-1945 роках директором школи було призначено Федоровича Василя Кесаровича. Було відкрито 5-ий клас. В школі навчалось 67 учнів.
Поскільки Федорович мав «темне» минуле і «органи» в будь-який час могли зацікавитись ним і йому навряд чи світила б далі вчительська кар'єра, в Хворостів прислали нового директора. Ним стала Бухтоярова Варвара Якимівна, прислана із східних областей України.
Василь Федорович, здоров'я якого було підірване за часи окупації, захворів і незабаром помер. Школа ховала його взимку 1945 року.
До школи направлялись нові вчителі, які вже мали вищу і середню спеціальну освіту. Бухтоярова довго в школі не затрималася. На посаду директора школи в 1946 році було призначено Шолудько Єфросинію Степанівну, при якій школа далі продовжувала прогресувати і в 1948 році був перший випуск сьомого класу. Школа стала семирічною.
В 1950 році директором школи став Білоус Антон Іванович. На цей час в школі навчалось вже 165 учнів. В 1955 році очолює школу Олексюк Антон Петрович. При ньому школа прогресувала далі, щоб стати повною середньою. В 1956-1957 н. р. школа з семирічної була реорганізована в середню. Перший випуск десятого класу відбувся в 1959 році. Було випущено 27 випускників.
В 1963 році директором школи став Вовчок Анатолій Никифорович.
В 1965 році розпочалося будівництво школи.
Нова школа відкрила для учнів свої двері в 1970 році. В цей час в школі навчалося 293 учні. Серед них 29 відмінників, 80 навчалось на «4» і «5», проводились олімпіади з математики, фізики, хімії, біології, історії, української літератури, німецької мови.
Учні школи брали участь у проведенні вечорів, вогників, читацьких конференцій. Проводились змагання з волейболу, легкої атлетики. Значком БГПО нагороджено 34 учні.
В 70-х роках педагогічний колектив та учні приділяли багато уваги оформленню школи, кабінетів, благоустрою території. Було обладнано кабінети біології, історії, математики, української мови та літератури, фізики. Біля школи посаджено сад. З ініціативи вчителя Соколової Є. В. впорядковано клумби. Вчителем музики Галазюком В. І. була створена вокальна група «Піонерська бригантина», яка з своїми концертами побувала в усіх навколишніх селах. Активними учасниками художньої самодіяльності були Бортнічук Світлана, Власюк Віталій, Шиць Люба, Кондрацька Світлана, Івжик Надія, Бабич Валентина.
Неодноразовими учасниками і призерами предметних районних олімпіад були Гелетуха Катерина, Гора Галина, Лис Анатолій, Сало Людмила, Васейко Світлана, Бизюра Валентина, Дремлюк Олександр, Лис Василь.
В 80-х роках кількість учнів в школі поступово стала зменшуватися. Але покращилася матеріально-технічна база, працював радіовузол. Збільшилась кількість гуртків, наприклад в 1975-1976 рр. працював: літературно-драматичний, математичний, фізико-технічний, хоровий, вокальний, хореографічний та спортивні гуртки. Активну роботу в школі проводила комсомольська організація, піонерська дружина Івана Земнохова, жовтенята. Появились нові форми роботи: КВК, вечори-зустрічі, дискусії, огляд пісні і строю, екскурсії.
В 1986-1987 н. р. в школі введено уроки суспільно-корисної праці. Учні 7-10 класів працювали на фермі. Для оволодіння професією оператора машинного доїння оформлено технічний клас.
В 1985 році директором школи було обрано Дубину Валентину Андріївну. В цей час в школі навчалося 138 учнів, працювало 19 вчителів.
Адміністрація школи постійно працювала над створенням найсприятливіших умов для саморозвитку та самореалізації особистості вчителя та учня, реалізацію проектного компоненту навчальної діяльності.
У 2001 році було укладено договір між Львівським державним аграрним університетом та школою. Предметом договору є якісна підготовка молоді до вступу в університет через організацію ліцейних класів.
З метою вирішення проблеми допрофільного навчання в школі вводяться спецкурси «Внутрішнє і зовнішнє озеленення», «Польові культури», «Основи овочівництва» «Основи садівництва», «Основи агрономії», «Основи екології», а також оформлено кабінет Сільського господарства.
За цей час школа неодноразово виходила переможцем у змаганні «Краща школа району».
Робота педагогічного колективу ліцею сьогодні охоплює різні сторони розвитку учня: інтелектуальну, художньо-естетичну, спортивно-оздоровчу, комунікативну.
Вчителі, класні керівники спрямовують свою увагу на розвиток особистісного потенціалу школяра, вміння самостійно осмислювати життєві проблеми, формування творчого мислення самостійно навчатись.